ПРОЕКТ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРИСВОЄННЯ ВЧЕНИХ ЗВАНЬ

ПРОЕКТ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРИСВОЄННЯ ВЧЕНИХ ЗВАНЬ

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від                  2015 р. №

Київ


Деякі питання затвердження рішень
вчених (науково-технічних) рад
про присвоєння вчених звань


На виконання частин четвертої та п’ятої статті 54 Закону України «Про
вищу освіту» Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:

1.Затвердити такі, що додаються:
Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань;
зразки державних документів про присвоєння вчених звань.

2. Внести до Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567, (Офіційний вісник України, 2013 р., № 64, ст. 2328) такі зміни:
пункти 31-36 виключити;
у тексті Порядку слова «старший науковий співробітник» в усіх відмінках виключити.

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Прем'єр-міністр України                                                                                                              А. ЯЦЕНЮК

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО                 
постановою Кабінету Міністрів України
від 2015 р. №                 


Порядок
затвердження рішень про присвоєння вчених звань


1. Цей Порядок регулює питання затвердження атестаційною колегією МОН рішень щодо присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ, у тому числі вищих духовних навчальних закладів, акредитованих за галуззю «Богослов’я».

2. Вчене звання професора та доцента присвоюється особам, які професійно здійснюють науково-педагогічну діяльність.
Вчене звання старшого дослідника присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність.

3. Вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу або вчена (науково-технічна) рада наукової установи.
Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія МОН.
Головою атестаційної колегії МОН є Міністр освіти і науки, який затверджує склад атестаційної колегії в установленому порядку. Положення про атестаційну колегію МОН затверджується Міністерством.

4. Порядок присвоєння вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань затверджує в установленому порядку МОН.

5. Вищий навчальний заклад, якому в установленому порядку надано статус дослідницького, приймає остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання. Рішення відповідних вчених рад надсилається МОН для затвердження (без розгляду атестаційної справи на засіданні атестаційної колегії МОН) відповідно до цього Порядку.

6. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах (наукових установах), вчене звання професора, доцента та старшого дослідника присвоюється за основним місцем роботи.

7. Строк розгляду атестаційних справ у МОН не повинен перевищувати трьох місяців.

8. Вчене звання професора присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 навчальних років, та:
1) яким присуджено науковий ступінь доктора наук;
2) які мають:
вчене звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника);
стаж педагогічної роботи після отримання вченого звання доцента або старшого дослідника (старшого наукового співробітника) не менш як п'ять років;
навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;
наукові праці, у тому числі не менш як 4 публікації (одна — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), опубліковані після захисту докторської дисертації у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus (за рішенням вченої ради вищого навчального закладу відсутність достатньої кількості наукових праць може бути замінена публікацією монографії англійською мовою в одному з провідних міжнародних видавництв, перелік яких встановлюється рішенням вченої ради);
3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу, та застосовують у власній педагогічній діяльності e-learning, мультимедійні та інші інтерактивні засоби навчання та технології і пройшли стажування у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;
4) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;
5) які підготували не менш як одного доктора філософії (кандидата наук).

9. Вчене звання професора присвоюється працівникам наукових установ:
1) яким присуджений науковий ступінь доктора наук;
2) які працюють у наукових установах Національної академії наук та галузевих академіях, науково-дослідних інститутах і прирівняних до них організаціях на посаді завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), головного наукового співробітника, провідного наукового співробітника, старшого наукового співробітника або директора, заступника директора, вченого секретаря;
3) які мають:
вчене звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;
стаж наукової та науково-педагогічної роботи не менш як 10 років, у тому числі не менш як п'ять років після отримання вченого звання старшого дослідника (старшого наукового співробітника) або доцента;
наукові праці, у тому числі не менш як 8 праць (дві — без співавторів, якщо наукові дослідження здобувача не пов’язані з експериментальними роботами), опубліковані після захисту докторської дисертації, у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus (за рішенням вченої ради вищого навчального закладу (наукової установи) відсутність достатньої кількості наукових праць може бути замінена трьома науковими працями та публікацією монографії англійською мовою в одному з провідних міжнародних видавництв, перелік яких встановлюється рішенням вченої ради);
4) які підготували не менш як трьох докторів філософії (кандидатів наук);
5) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;

10. Вчене звання доцента присвоюється працівникам вищих навчальних закладів, які займаються педагогічною роботою на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 5 навчальних років, та:
1) яким присуджений науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;
2) які мають:
навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі;
наукові праці, зокрема не менш як 3 праці, опублікованих після захисту кандидатської дисертації у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus;
3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу, та застосовують у власній педагогічній діяльності e-learning, мультимедійні та інші інтерактивні засоби навчання та технології;
4) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;
5) які взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу.

11. Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ
1) яким присуджений науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;
2) які мають:
стаж наукової роботи не менш як п’ять років на посаді старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого кафедрою або директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року;
стаж наукової роботи після здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) не менш як рік;
наукові праці, зокрема не менш як 5 праць, опублікованих після захисту кандидатської дисертації у виданнях, що індексуються у провідних міжнародних наукометричних базах Web of Science та (або) Scopus;
3) які можуть підтвердити знання англійської або іншої іноземної мови (крім регіональних мов та мов меншин) шляхом надання міжнародного сертифікату відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не менше В2) або іншого документа про навчання (стажування) у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу;
4) які взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у країні, що входить до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та/або Європейського Союзу.
12. Вчене звання старшого дослідника може бути присвоєно за спеціальністю, яка належить до іншої галузі, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь кандидата наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв’язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки.
13. Атестаційні справи здобувачів вчених звань надсилаються до МОН та готуються на розгляд атестаційної колегії МОН.
Формою роботи атестаційної колегії є засідання, яке є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.
Рішення атестаційної колегії оформляється протоколом і затверджується наказом МОН, після чого оприлюднюється на веб-сайті МОН.
14. Рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої (науково-технічної) ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН.
15. У разі виявлення порушень вимог щодо присвоєння вчених звань атестаційна колегія МОН має право скасувати рішення вченої (науково-технічної) ради, на підставі чого МОН приймає рішення про відмову у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.
16. У разі відмови МОН у видачі державного документа про присвоєння вченого звання вчена рада може повторно приймати рішення про присвоєння вченого звання не раніше ніж через один рік після скасування атестаційною колегією МОН рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання.
17. Державним документом про присвоєння вченого звання професора, доцента і старшого дослідника є атестат про вчене звання встановленого законодавством зразка, який оформляється і видається МОН.
Інформація про серію та номер атестата про вчене звання заноситься МОН до відповідних баз даних.
Відшкодування витрат на виготовлення бланків атестатів про вчені звання здійснюється за рахунок коштів осіб, які їх отримують.
18. У разі втрати (знищення або пошкодження) атестата про присвоєння вченого звання МОН видає дублікат атестата з новим порядковим номером відповідно до раніше виданого атестата за рахунок коштів особи, яка отримує дублікат.
Для розгляду питання про видачу дубліката атестата до МОН надаються: особиста заява наукового, науково-педагогічного працівника, довідка органу внутрішніх справ про втрату атестата (за наявності), копія першої сторінки паспорту та копія втраченого (знищеного або пошкодженого) атестата за наявності.
19. Зіпсовані бланки та бланки старого зразка підлягають списанню шляхом знищення.
20. Апеляція на рішення вченої ради може бути подана МОН не пізніше ніж протягом двох місяців після прийняття вченою радою рішення про відмову у присвоєнні вченого звання.
21. У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі науки апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків.
Апеляційна комісія формується у складі голови та членів апеляційної комісії. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, який підписується всіма членами комісії.
22. Рішення МОН щодо апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.
23. Особа, якій присвоєно вчене звання, у разі виявлення МОН порушень вимог нормативно-правових актів з питань присвоєння вчених звань, може бути позбавлена вченого звання:
шляхом затвердження атестаційною колегією МОН рішення вченої (науково-технічної) ради вищого навчального закладу, наукової установи) про позбавлення вченого звання в установленому МОН порядку;
шляхом скасування атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння вченого звання.
МОН має право одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали, необхідні для розгляду питання про позбавлення вченого звання.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО             
постановою Кабінету Міністрів України
від 2015 р. №             

ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України,
що втратили чинність

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2008 р. № 1149 «Про затвердження Порядку присвоєння вченого звання професора і доцента» (Офіційний вісник України, 2008 р., № 100, ст. 3339).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 р. № 507 «Про внесення змін до Порядку присвоєння вченого звання професора і доцента» (Офіційний вісник України, 2010 р., № 48, ст. 28).

3. Пункт 4 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2011 р. № 955 (Офіційний вісник України, 2011 р., № 70, ст. 2649).

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 21листопада 2011 р. № 1183 «Про затвердження зразків бланків дипломів доктора і кандидата наук та атестата старшого наукового співробітника» (Офіційний вісник України, 2011 р., № 90, ст. 3269, 2013 р., № 63, ст. 2283, № 71, ст.2610, 2014 р., № 10, ст. 332).


__________________________



Copyright © 2005 - 2016 Донецький національний медичний університет
Back to top