Сьогодні в режимі он-лайн  із залученням до обговорення колективів усіх вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів, протипухлинних обласних диспансерів, лікарів-онкологів, лікарів-інтернів, та студентів-медиків відбулася  лекція  “Онкологічна служба України: стан, проблеми, перспективи” члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, завідувача кафедри онкології та радіології, ректора Донецького національного медичного університету ім. М. Горького, професора Думанського Юрія Васильовича.
Онкологічні захворювання на сьогодні є однією з найбільш актуальних і невирішених медичних проблем людства. На злоякісні пухлини страждають жителі усіх континентів і країн, багаті і бідні, чоловіки і жінки.
Щороку у світі виявляють понад 12 млн. осіб, які вперше захворіли на рак, і близько 7 млн. помирають від такої недуги.  Це приблизно 20 тисяч осіб щодня.
На превеликий жаль, перспективи поки що не втішні. Якщо темпи  захворюваності зростатимуть і надалі, то до 2030 року кількість вперше захворілих на рак сягне 27 млн., а помруть від раку 17 млн., носіями цього захворювання стануть 75 млн. жителів планети.
Україна відрізняється високим рівнем онкозахворюваності і входить до першої десятки країн світу щодо цього показника, маючи більше 160 тисяч захворілих на рік.
Сьогодні кожний п'ятий українець протягом життя занедужує на рак, а в найближчій перспективі - занедужуватиме кожен четвертий.
За прогнозами до 2020 року кількість онкохворих в Україні може зрости до 200 тисяч осіб щорічно.
Загальний показник захворюваності на злоякісні новоутворення досяг 370,7 на 100 тис. населення.
Зростання загального показника захворюваності виявлено в 24-х регіонах. У 3-х областях – Луганській, Одеській і Тернопільській – цей показник знизився.
Найвищі рівні захворюваності зафіксовано в м. Севастополь (513,0 випадків  на 100 тис. населення), у Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Сумській, Харківській областях, а також в м. Київ (403,0-443,0 на 100 тис. населення);  найнижчі – у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській та Чернівецькій областях приблизно (259,0-292,0 на 100 тис. населення).
Найпоширенішими формами раку, які виявляються вперше щорічно є рак легенів – понад 1 млн. 300 тис. хворих в світі та 16,5 тис. хворих в Україні, рак молочної залози – 1 млн. хворих в світі та 16 тис. хворих в Україні, пухлини товстої кишки – близько 1 млн. хворих в світі та 19 тис. хворих у нас, рак шлунку – близько 900 тис. хворих в світі та 10 тис. хворих в державі.
В структурі захворюваності на злоякісні новоутворення перші місця посідають:
- у чоловічого населення - злоякісні новоутворення легенів, немеланомні злоякісні новоутворення шкіри, злоякісні новоутворення передміхурової залози, шлунку та колоректальний рак.  В сумі це   57,8%;
- серед жінок - рак молочної залози, немеланомні пухлини шкіри,  злоякісні новоутворення тіла матки, шийки матки та колоректальний рак. На долю цих пухлин припадає  58,8% усіх випадків.
Наприкінці 2012 року на онкологічному обліку перебувало більш 1 млн. хворих, у тому числі:
- 368 тис. чоловіків;
- майже 684 тис. жінок.
Контингент онкохворих дітей складав понад 5 800 осіб.
За даними Національного канцер-реєстру показник смертності населення України від злоякісніх новоутворень у 2011 р. дорівнював 186 на 100 тис. населення, що на 0,3% вище, ніж у попередньому році.
Рівень смертності зріс у 14 регіонах, найбільше – у Харківській і Херсонській областях та в м. Севастополь.
Вищим, ніж середньоукраїнський, виявився загальний показник смертності в 14-ти регіонах України. Найвищі показники смертності зафіксовані в м. Севастополь, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській і Тернопільській областях.
       Рак як причина смерті посідає друге місце у структурі смертності населення України і разом із серцево-судинними захворюваннями визначає рівень здоров’я нації, національну безпеку України.
Тривалість життя онкологічного хворого зменшується на 17-18 років, 40 % цього часу припадає на працездатний вік.
Особливості онкоепідеміологічного процесу мають суттєвий вплив як на трудовий, так і на репродуктивний потенціал нації. Встановлено, що в 2011 р., вік  27,0% захворілих і 19,0% померлих чоловіків складав 55 років і менше, а серед жінок таких нараховано біля 20  і 17,0%, відповідно.
У зв'язку зі смертністю від раку населення України щороку втрачає понад 270 тисяч людино-літ життя в працездатному віці.
В Україні сьогодні працюють 1964 лікаря-онколога або 0,43 на 10 тис. населення. Діє єдина державна служба надання онкодопомоги населенню. Головний онколог МОЗ професор кафедри онкології ДонНМУ, д.мед.н. Сєдаков Ігор Євгенович присутній у цій залі.
Національний інститут раку, що створений ще в 1920 році, здійснює науково-методичне керівництво мережею онкологічних закладів.
В Україні функціонують 25 обласних, 15 міських та районних онкологічних диспансерів, 1 онкоцентр у м. Києві, 1 міська онкологічна лікарня в м. Дрогобич Львівської області, 714 онкологічних відділень та кабінетів. У загальній лікувальній мережі зареєстровано 1979 оглядових кабінетів. На жаль це  на 169 менше, ніж у 2011 р.  Одним з методів ранньої діагностики раку є профілактичний огляд. Однак ідея спеціалізованих онкомедоглядів за останнє десятиліття була дискредитована, оскільки вони проводилися не в повному обсязі. За інформацією Національного канцер-реєстру в 2012 році під час профілактичних оглядів було виявлено 30,6% онкологічних хворих (від 19% – у Кіровоградській області до майже 65% – у м. Київ). Дані цифри красномовно свідчать про формальне ставлення до цієї проблеми.
Не досить ефективним було виявлення на профілактичних оглядах пухлин візуальних локалізацій (злоякісні новоутворення губи, шкіри, шийки матки, молочної залози, прямої кишки), які в ряді областей активно виявлялися лише в 5,0 -30,0 % хворих .
Відсутність онкологічної настороженості у стоматологів призвела до того, що рівень виявлення на профоглядах злоякісних новоутворень  ротової порожнини у Волинській області склав 0%, Закарпатській – 5,6%, Херсонській – 5,2%.
Низькою була ефективність виявлення під час профілактичних оглядів випадків захворювання на злоякісні новоутворення трахеї, бронхів та легень.  
Окремим питанням завжди була дитяча онкологія. Питання ранньої діагностики цього контингенту найбільш актуальне. У дитячого населення  коефіцієнт смертність-захворюваність досягає в Україні 30,7%, а максимальні показники серед хлопчиків у Закарпатській області 90,9%, Кіровоградській – 83,3%, а серед дівчаток - в Миколаївській – 62,5%. Вражаюче високі цифри! Але серед дитячого населення на профілактичних  оглядах виявлено тільки  12,5% хворих.
Найбільш поширеними злоякісними новоутовреннями у дітей є лейкемії – до 32,0%, пухлини головного мозку, хвороба Ходжкіна, злоякісні новоутворення кісток та суглобових хрящів, неходжкінські лімфоми. Саме на ранню діагностику цих нозологій слід звертати увагу фахівцям сімейної медицини та педіатрам при проведенні профілактичних оглядів.
З точки зору ранньої діагностики онкологічних захворювань ідеальним шляхом була би  система скринінгу. Але наразі в Україні ще рано говорити про Слід зауважити, що за останні роки державою вжито серйозні заходи з протиракової боротьби.
У грудні 2009 року Законом України затверджена «ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року». Метою Програми є підвищення ефективності заходів, спрямованих на поліпшення якості первинної профілактики онкологічних захворювань, підвищення рівня одужання, зниження рівня смертності протягом першого року захворювання, зниження показників смертності від злоякісних новоутворень деяких локалізацій (рак молочної залози, шийки матки, передміхурової залози).
МОЗ України розробило План заходів щодо виконання завдань Загальнодержавної програми (наказ МОЗ № 409 від 14.05.2010 р.).
 Наказом передбачено цілу низку кроків, спрямованих на реалізацію цієї програми.   Особливо   слід зазначити, що ці заходи не вимагають серйозного технічного переоснащення установ охорони здоров'я й можуть бути реалізовані найближчим часом. Наприклад:
-    Формування переліку осіб, що належать до груп підвищеного ризику, з метою їх оздоровлення, диспансерного спостереження та своєчасного лікування. Подібні списки повинні бути в сімейних та  довірених лікарів, копії цих списків можуть зберігатися в районних онкологів.
-    Забезпечення раннього виявлення злоякісних пухлин в установах охорони здоров'я, що надають первинну медико-санітарну допомогу, шляхом підвищення ефективності профілактичного медичного огляду населення та диспансерного спостереження за хворими з передпухлинними захворюваннями.  Для реалізації цієї вкрай важливого – першочергового завдання необхідна тільки онконастороженість, правильна організація роботи й контроль за її виконанням.
Один з заходів даного Плану є «Удосконалення системи викладання онкології в медичних навчальних закладах» – має безпосереднє відношення до нашої професійної викладацької діяльності. Ми повною мірою усвідомлюємо, що якість надання онкодопомоги залежить від рівня підготовки лікарів усіх спеціальностей.
Хочу  поділитися досвідом роботи 2-х кафедр онкології нашого університету, які є опорними з викладання онкології в Україні. Так, лише за останні 4 роки проведено 9 нарад завідувачів кафедрами онкології медичних ВНЗ України, присвячених актуальним проблемам викладання онкології і, насамперед, питанням профілактики, ранньої діагностики і вчасного виявлення раку.
В результаті, починаючи з 2009 року, кількість навчального часу, відведеного на опанування онкології на 5 і 6 курсах медичних вузів, збільшилася на 40 годин - на 10 годин збільшився лекційний курс з онкології для студентів 5-го курсу, введено 30 годин для вивчення онкології на 6-му курсі.
В 2012 році прийнято оновлену програму викладання онкології для студентів 5 і 6-х курсів усіх спеціальностей, де особлива увага приділяється  питанням профілактики й ранньої діагностики раку, оволодінню необхідними практичними навичками.  
За останні 4 роки видано 6 підручників і навчальних посібників з онкології, у тому числі електронний підручник. Підготовлений до видання національний підручник «Онкологія» .
. Адже це непроста, неоднозначна  проблема, яка потребує чималих витрат.
Одним з перспективних напрямків підвищення ефективності ранньої діагностики раку – є цілеспрямована робота сімейних лікарів на виявлення злоякісних новоутворень. Реформа системи охорони здоров’я, що активно впроваджується в наступний час у пілотних регіонах нашої країни може значно підвищити відсоток онкологічних захворювань, що діагностовані на ранніх стадіях.
У зв’язку з цим алгоритмом роботи лікаря загальної практики сімейного лікаря мають бути наступні заходи: для осіб віком понад 45 років – щорічні онкопрофосмотри, флюорографія органів грудної клітки, дослідження калу на приховану кров, гастроскопія,  колоноскопія, для жінок  – УЗД молочних залоз, мамографія, консультація гінеколога із цитологічним дослідженням вагінального мазка, для чоловіків – визначення рівня PSA. Вважаю, що такі заходи, мають неухильно виконуватись фахівцями сімейної медицини.
         Базисом вітчизняної медицини був і залишається класичний принцип «Захворювання краще попередити, ніж лікувати». І він дуже актуальний для онкології. Що стосується профілактики раку, кожний громадянин, а не тільки лікар має  знати основні причини виникнення цього захворювання. Це: особливості харчування, паління, інфекції (головним чином - хронічні), професійні фактори,  іонізуюче випромінювання, репродуктивні фактори, низька фізична активність, алкоголь. Звертаю увагу на те, що причиною 75% злоякісних пухлин є фактори, впливу яких можна запобігти. Отже, профілактика раку можлива й необхідна.
Після лекції Раїса Василівна подякувала  Юрію Васильовичу, за надану цікаву, змістовну та актуальну інформацію. Далі колеги з Києва, Луганська, Крима, Львова, Харківщини. змогли задати свої питання Юрію Васильовичу. Перше запитання прозвучало з аудиторії Донецького національного медичного університету ім.. М. Горького від відомого фахівця в галузі онкології, професора Олександра Юрійовича Попович. Дійсно лекція не залишила нікого байдужим.
Ініціатива Раїси Василівни Богатирьової трансляції всеукраїнських відкритих лекцій з актуальних питань охорони здоров’я є надзвичайно важливою, тому що використання сучасних телекомунікаційних технологій у такому форматі співпраці надає можливість фахівцям всієї країни обмінятися думками з актуальних питань охорони здоров’я.